Симптоми та ознаки, що свідчать про сексуальне насильство над дитиною, які потрібно знати дорослому

У законодавстві України закріплене таке визначення сексуального насильства в сім’ї: сексуальне насильство — це протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім’ї. Сексуальне насильство над дитиною — це залучення дитини з її згоди або без неї до сексуальних дій із дорослим задля отримання останнім задоволення чи користі. Варто взяти до уваги, що коли йдеться про використання дитини із сексуальною метою, то її згода значення не має, оскільки кривдник має вікову, фізичну або інтелектуальну перевагу над дитиною.

                                              Форми сексуального насильства над дитиною

Злочинна сексуальна поведінка по відношенню до дітей може бути як з фізичним контактом, так і без нього.

Злочинна сексуальна поведінка дорослої людини по відношенню до дитини з фізичним контактом включає:

- доторки до геніталій або інтимних частин тіла дитини заради отримання сексуального задоволення;

- примушування дитини торкатися статевих органів іншої людини;

- залучення дитини до сексуальних ігор або статевого акту;

- проникнення предметами або частинами тіла (наприклад, пальцями, язиком чи пенісом) у піхву, рот або анальний отвір дитини.

Злочинна сексуальна поведінка дорослої людини по відношенню до дитини без фізичного контакту — це:

• навмисне демонстрування дитині статевих органів дорослої людини;

•  демонстрування дитині порнографічних матеріалів;

• фотографування дитини в сексуальних позах;

•  заохочення дитини дивитися або слухати статевий акт в реальності або в записі;

•  спостерігання за тим, як дитина роздягається або миється;

• оголення дитини, не пов’язане з доглядом за нею;

•  ведення з дитиною розмов еротичного характеру, що не відповідають її віку, потребам та можливостям для розуміння таких розмов.

Симптоми, які свідчать про те, що дитина зазнала сексуального насильства та сексуального використання

Дорослі люди (батьки, вихователі, вчителі та ін.) мають звертати увагу на характерні симптоми — будь-які відчутні зміни в поведінці дитини, її висловлювання, скарги, що можуть свідчити про те, що дитина зазнала сексуального насильства та сексуального використання. Наприклад, це можуть бути такі попереджувальні сигнали в поведінці дитини:

• дитина уникає перебування наодинці з кимось із членів сім’ї;

• дитина проявляє несподіваний страх перед кимось із дорослих або не хоче з ним спілкуватися;

• дитина відчуває незрозумілий страх перед певними місцями або людьми;

• дитина намагається розповісти про використання за допомогою натяків; наприклад, може сказати, що хтось попросив її зберігати таємницю, або з тривогою ставити запитання, що стосуються розпаду сім’ї чи того, що «тата можуть забрати з дому»;

• дитина описує поведінку якоїсь дорослої людини, нібито вона намагається спокусити дитину з метою її сексуального використання;

• дитина здається пригніченою, скаржиться на фізичні нездужання, які не мають медичного обґрунтування;

• дитина має проблеми зі сном, наприклад, нічні кошмари, безсоння;

• у дитини з’явилися нездужання, що вказують на сексуальне використання — наприклад, біль у районі піхви чи анального отвору;

• дитина не хоче ходити до школи або різко втрачає здатність концентрувати увагу, починаються проблеми з навчанням;

• дитина поводить себе агресивно, трапляються спалахи гніву;

• дитина проявляє нетипову сексуальну поведінку (публічна мастурбація, використання нових визначень для сексуальних дій або інтимних частин тіла, демонстрування невідповідних віку знань про сексуальну сферу, яких не було раніше);

• дитина відчуває труднощі під час ходіння чи сидіння; # дитина раптово відмовляється перевдягатися до уроку фізкультури або після занять, пов’язаних із фізичною активністю;

• дитина грає іграшками або предметами в недоречно сексуальний спосіб;

• дитина демонструє відчуження або, навпаки, надмірну нав’язливість; # спостерігаються особистісні зміни, невпевненість;

•  регресія до поведінки, характерної для молодшого віку (наприклад, нічне нетримання сечі);

•  зміни харчових звичок;

• секретність, уникання соціальних контактів, загальна недовіра до людей (такі симптоми часто помилково тлумачать як прагнення дитини бути незалежною);

• сексуалізоване вираження прив’язаності до рідних та друзів; # дитина хапає за груди та геніталії дорослих, стягує з них одяг;

• з’явилися свідчення на користь того, що між дитиною та дорослим існує секретний зв’язок; особливо тривожною є поява в дитини подарунків, грошей;

• дитина розповідає про сексуальне використання від третьої особи («Я знаю одну дівчинку…»);

• саморуйнівна поведінка (вживання алкоголю, наркотиків, проституція, суїцидальні спроби, втечі з дому, надмірно часті нещасні випадки);

• дитина демонструє загальну недовіру, страх перед дорослими певного типу (статі, віку, зовнішності);

• дитина втрачає навички туалету (характерно для маленьких дітей), виявляє байдужість до своєї зовнішності, погано доглядає за собою або, навпаки, нав’язливо миється (бажання «відмитися») (характерно для старших дітей);

• дитина вживає запобіжні заходи, які утруднюють знімання одягу (багато пасків, декілька пар штанців одночасно тощо);

• дитина перебуває у хронічній депресії, спостерігається замкненість, з’являються фобії.

Дорослим людям варто пам’ятати, що прояви симптомів, таких як страх і депресія, посттравматичний стрес, проблеми у школі та з навчанням, автодеструктивна поведінка чи соматичні симптоми, у дітей, які зазнали сексуального використання, дуже різні. У старших дітей кількість симптомів більша, а їхній характер відрізняється у хлопчиків та дівчаток. Кількість та глибина проявів залежать ще й від того, яким був перебіг сексуального використання дитини і хто був виконавцем злочину, а також від того, чи мало місце проникнення, використання сили, від частоти сексуальних контактів із дитиною та їхньої тривалості. Більше симптомів проявляється у дітей, яких батьки чи опікуни не підтримали. Водночас дорослі люди мають пам’ятати, що незаперечними свідченнями сексуального використання є вагітність, венеричні захворювання, присутність сперми у піхві або анальному отворі дитини. Крім того, в дитини, яка зазнала сексуального використання, з’являються різноманітні соматичні прояви: виділення з піхви, почервоніння та потертості геніталій, кровотечі з піхви чи анального отвору, запалення статевих шляхів, розрив дівочої пліви. Водночас присутність кількох неспецифічних симптомів має стати сигналом до того, щоб ретельніше придивитися до ситуації, в якій перебуває дитина.

В окремих випадках фізичних ознак буває достатньо, щоб зробити висновок про те, що дитина зазнала сексуального насильства. Наприклад, якщо у дівчинки дошкільного віку виявлене інфекційне захворювання сечовивідних шляхів або венеричне захворювання, то є всі підстави вважати, що вона постраждала / страждає від сексуального насильства. Іноді фізичні ознаки — це єдиний доказ факту сексуального насильства. Водночас у встановленні цього факту не варто покладатися винятково на фізичні ознаки. У деяких випадках вони просто відсутні. Так, у дитини не буде виявлено ніяких фізичних травм, якщо сексуальне насильство полягало в поцілунках, обмацуванні інтимних місць, демонстрації геніталій чи примусі спостерігати за сексуальними діями дорослих. Більше того, навіть якщо дитина отримала травми, вони можуть загоїтися до того моменту, коли факт насильства буде розкритий і дитину огляне лікар.

Саме тому, щоб установити факт сексуального насильства, необхідно підкріпити висунуті звинувачення додатковими доказами, ґрунтованими на поведінкових і емоційних ознаках. У багатьох дітей, які постраждали від сексуального насильства, проявляються характерні емоційні та поведінкові симптоми. Проте варто зазначити, що такі симптоми можуть спостерігатися в дітей, які не зазнали сексуального насильства, але страждають на інші емоційні проблеми, стали жертвами фізичного насильства або зневаги їхніми фізичними потребами. Тож емоційні та психологічні симптоми не можна вважати достатнім доказом факту сексуального насильства. Аналогічно відсутність таких симптомів не говорить про те, що сексуального насильства не було, оскільки в багатьох дітей, які стали жертвами сексуального насильства, характерні ознаки взагалі ніяк не проявляються.

Викрити факт сексуального використання дитини дуже складно, оскільки зазвичай єдині особи, які знають все, — це дитина та її кривдник. Дорослі люди (батьки, вихователі, учителі чи інші фахівці), які підозрюють, що дитину використовували з сексуальною метою, мають добре знатися на симптомах та ознаках сексуального насильства, аби не пропустити тривожні сигнали, що надходять від скривдженої дитини. Варто підкреслити, що жоден із тривожних сигналів у дитини не можна трактувати окремо та вважати його безсумнівним доказом сексуального використання. Багато з описаних у літературі проявів, які начебто свідчать про сексуальне використання, можуть виникати внаслідок іншого складного досвіду в житті дитини: розлучення батьків, смерті близької людини, зміни місця проживання, народження молодшого брата чи сестри тощо.